неділю, 17 липня 2011 р.

Гланда Кобила


Родовий герб Романових
Першим достовірним предком Романових прийнято вважати Андрія Івановича Кобилу, боярина московського князя Івана Калити. Проте, якщо є по батькові, ймовірно, має бути й батько.

Батько Андрія Кобили: Гланда Комбила Дивонович.
Хто такий Дивон чи Диван та чи був він узагалі, питання. Дивонович або Диванович - це прізвище або по батькові, теж питання. Може тут таке саме "непорозуміння", що й із Комбилою - Кобилою (пимилка писарчука).

Отже: Гланда – Кобила – Дивон (Диван). Щось на кшталт: Гланда Кобила Диванович – Гланда-Кобила Дивонович.

Після хрещення Гланда став Іваном, Комбила - Кобилою: Іван Кобила Дивонович. Тобто, Гланда - ім'я. Його син - Андрій Іванович Кобила. Звідси, Кобила - прізвище.

Андрій Іванович Кобила помер у 1347 році. Значить Іван (Гланда) Кобила жив на межі 1300-го року та десь у цих роках (плюс-мінус) прийняв хрещення.

Виходить приблизно так:

У 1300-1306-1313 роках у Московії з'явився такий собі Гланда Кобила та вихрестився на Івана.

Його син Андрій Кобила - вже боярин.

Його другий син - Федір Іванович Шевляга (Шевлюга), брат Андрія Кобили, став родоначальником кількох боярських родів.

Андрій Кобила мав п’ятьох синів: Семен Жеребець, Олександр Йолка, Василь Івантей, Гаврило Гавша та Федір Кошка (читаючи прізвища, відразу і не второпаєш, що ото усі рідні брати). Вони теж стали отцями-засновниками багатьох, але вже дворянських родів.

Першим із роду Кобил прізвище "Романов" став носити Федір Микитович Кобила, 1554-1633 рр. (він же патріарх Філарет), на честь свого діда Романа Юрійовича Захар'їна-Кошкіна (?-1543), якого він ніколи не бачив.

13 березня 1613 року 16-ти літній син Федора Микитовича Михайло Федорович був вибраний на царство. В той час як сам Федір Микитович знаходився у польському полоні. 1 червня 1619 року Федір Микитович був звільнений поляками, 14 червня прибув до Москви в обійми свого царственного сина, а 24 червня став московським патріархом.

Цікаво, що грамоту на царство Михайлу Федоровичу підписав архієпископ архангельський, вікарій московської єпархії Арсеній Елассонський, у 1586-1588 рр. учень Львівської братської школи, людина константинопольського патріарха Єремії ІІ Траноса (перша церква у диптиху православних церков), а інтронізацію царевого батька Федора Микитовича по чину постановлення на першого! (знову першого) московського патріарха здійснив єрусалимський патріарх Феофан ІІІ (четверта церква у диптиху, після олександрійської та антіохіської, РПЦ - п'ята).

"Першим першим" патріархом московським вважається Іов, якого під "домашнім арештом" інтронізував константинопольський патріарх Єремія ІІ Транос. До слова, після "другої першої" ("єрусалимської") інтронізації архієпископ Арсеній ("константинопольсько-львівський") благополучно позбувся своєї посади вікарія московської єпархії (от і вір після цього Кобилам, яких підписуєш на царство).

Менше з тим, далі, рід Гланди Кобили правив Москвою та околицями до 1917 року. Операція з остаточного "видалення" Гланди з Московської землі (кривава бійня) відбулася в ніч з 16 на 17 липня 1918 року в Єкатеринбурзі у будинку інженера Іпат'єва.

Отака історія. Початок і сумний кінець десь так 613-ти зим роду Гланди – дому Кобил-Романових, мір ім… (диявол, як завжди, криється у подробицях).

Вадим Ак-Мурза, в ніч з 16 на 17 липня 2011 року
Сумно...

Павло Риженко. Іпатіївський будинок після царевбивства


4 коментарі:

  1. Знаєш, чому степові лисиці виють у темряві,
    наче навіжені? - казала колись тітка. – Тиші бояться.

    Хорхе Марио Педро Варгас Льоса. Місто і пси.
    http://royallib.ru/book/losa_mario/gorod_i_psi.html

    У дарах диявола завжди криється гіркота...

    Йен Пірс. Перст указуючий.
    http://royallib.ru/book/pirs_yen/perst_ukazuyushchiy.html

    Христос спасав людство,
    Тимур завойовував світ,
    Китайці винайшли порох,
    Ґутенберг - друкарський верстат,
    А Брейґель писав «Сліпців».
    Він був правий?..

    http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/NaUKMA/Filos/2004_25/17_svatko_yu.pdf

    ВідповістиВидалити
  2. Жизня здря не здря, як кобиляча ніздря...

    * * *

    О люди! люди небораки!
    Нащо здалися вам царі?
    Нащо здалися вам псарі?
    Ви ж таки люди, не собаки!
    Вночі і ожеледь, і мряка,
    І сніг, і холод. І Нева
    Тихесенько кудись несла
    Тоненьку кригу попід мостом.
    А я, отож таки вночі,
    Іду та кашляю йдучи,
    Дивлюсь: неначе ті ягнята,
    Ідуть задрипані дівчата,
    А дід (сердешний інвалід)
    За ними гнеться, шкандибає,
    Мов у кошару заганяє
    Чужу худобу. Де ж той світ!?
    І де та правда!? Горе! Горе!
    Ненагодованих і голих
    Женуть (последний долг отдать).
    Женуть до матері байстрят
    Дівчаточок, як ту отару.
    Чи буде суд! Чи буде кара!
    Царям, царятам на землі?
    Чи буде правда меж людьми?
    Повинна буть, бо сонце стане
    І осквернену землю спалить.

    Т. Г. Шевченко, 1860

    ВідповістиВидалити
  3. Китеж

    Вся Русь — костер. Неугасимый пламень Из края в край, из века в век Гудит, ревет... И трескается камень. И каждый факел — человек. Не сами ль мы, подобно нашим предкам, Пустили пал? А ураган Раздул его и тонут в дыме едком Леса и села огнищан. Ни Сергиев, ни Оптина, ни Саров Народный не уймут костер: Они уйдут, спасаясь от пожаров, На дно серебряных озер. Так отданная на поток татарам Святая Киевская Русь Ушла с земли, прикрывшись Светлояром... Но от огня не отрекусь! Я сам — огонь. Мятеж в моей природе, Но цепь и грань нужны ему. Не в первый раз, мечтая о свободе, Мы строим новую тюрьму. Да, вне Москвы — вне нашей душной плоти, Вне воли медного Петра — Нам нет дорог.- нас водит на болоте Огней бесовская игра. Святая Русь покрыта Русью грешной, И нет в тот град путей, Куда зовет призывный и нездешний Подводный благовест церквей.

    2
    Усобицы кромсали Русь ножами. Скупые дети Калиты Неправдами, насильем, грабежами Ее сбирали лоскуты. В тиши ночей звездяных и морозных, Как лютый крестовик-паук, Москва пряла при Темных и при Грозных Свой тесный, безысходный круг. Здесь правил всем изветчик и наушник, И был свиреп и строг Московский Князь — «постельничий и клюшник У Господа», — помилуй Бог! Гнездо бояр, юродивых, смиренниц — Дворец, тюрьма и монастырь, Где двадцать лет зарезанный младенец Чертил круги, как нетопырь. Ломая кость, вытягивая жилы, Московский строился престол, Когда отродье Кошки и Кобылы Пожарский царствовать привел. Антихрист — Петр распаренную глыбу Собрал, стянул и раскачал, Остриг, обрил и, вздернувши на дыбу, Наукам книжным обучал, Империя, оставив нору кротью, Высиживалась из яиц Под жаркой коронованною плотью Своих пяти императриц. И стала Русь немецкой, чинной, мерзкой. Штыков сияньем озарен, В смеси кровей Голштинской с Вюртембергской Отстаивался русский трон. И вырвались со свитой из-под трона Клубящиеся пламена — На свет из тьмы, на волю из полона — Стихии, страсти, племена. Анафем церкви одолев оковы, Повоскресали из гробов Мазепы, Разины и Пугачевы — Страшилища иных веков. Но и теперь, как в дни былых падений, Вся омраченная, в крови, Осталась ты землею исступлений — Землей взыскующей любви.

    3
    Они пройдут — расплавленные годы Народных бурь и мятежей: Вчерашний раб, усталый от свободы, Возропщет, требуя цепей. Построит вновь казармы и остроги, Воздвигнет сломанный престол, А сам уйдет молчать в свои берлоги, Работать на полях, как вол. И отрезвясь от крови и угара, Цареву радуясь бичу, От угольев погасшего пожара Затеплит яркую свечу. Молитесь же, терпите же, примите ж На плечи крест, на выю трон. На дне души гудит подводный Китеж — Наш неосуществимый сон.

    Максимилиан Волошин
    18 августа 1919 Коктебель.
    Во время наступления Деникина на Москву

    ВідповістиВидалити
  4. Сергій Шелухин. Назва України у стародавніх географів
    http://macleon1976.wordpress.com/2009/02/01/сергій-шелухин-назва-україни/

    Григорій Півторак. «Україна» — це не «окраїна».
    Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов
    http://izbornyk.org.ua/pivtorak/pivt12.htm

    Олександр Палій. "Згадати все" по-українськи
    http://www.pravda.com.ua/articles/2006/04/19/3097213/

    Наталя Яковенко. Вибір імені versus вибір шляху
    (Назви української території між кінцем XVI – кінцем XVII ст.)
    http://litopys.org.ua/rizne/yak_nazva.htm

    Святковий місяцеслов українців
    http://svaroh.al.ru/svarohs/sv-kol/kalend3.html

    Прародина индоевропейцев (карта)
    http://colovrat.at.ua/_pu/0/58951.jpg

    Євген Гуцало. Ментальність Орди
    http://exlibris.org.ua/orda/index.html

    Россия и Украина — заклятые друзья
    http://blacklack.livejournal.com/101644.html

    Вадим Ростов: Нерусский русский язык
    http://maidan.org.ua/static/mai/1184225474.html

    Алексей Широпаев. О двух разных народах
    http://shiropaev.livejournal.com/57101.html

    Евгений Ширяев. Украина не Россия (атлас)
    http://www.youtube.com/watch?v=DGk3S_QQTnM

    Валерий Бебик. Великая Украина: от Вислы до Кавказа
    http://for-ua.com/authornews/2010/12/02/070139.html

    Иван Леонович. Россия - правопреемница Золотой Орды
    http://gidepark.ru/user/2546159083/content/541051
    Олександр Палій. Українська мова: крапочка над нашим «і»
    http://religions.unian.net/ukr/detail/7324

    Леонід Залізняк. Походження українців за даними сучасної етнології
    http://dt.ua/SOCIETY/pohodzhennya_ukrayintsiv_za_danimi_suchasnoyi_etnologiyi-50459.html

    Олександр Білінський. Країна Моксель, або Московія
    http://www.librius.net/b/3365/read

    Александр Билинский. Страна Моксель, или открытие Великороссии
    http://ukrlife.org/main/evshan/moxel.htm

    Олександр Палій. Суперечка Русі з Московією закінчиться перемогою України
    http://www.pravda.com.ua/articles/2007/02/6/3205873/

    Самигін Денис. Взлет и падение Цивилизации Московского царства-Российской Империи-СССР в понятиях цивилизационной теории А. Тойнби. Часть 1
    http://narodna.pravda.com.ua/history/4ab78a48b9bdf/

    Самигін Денис. Взлет и падение Цивилизации Московского царства-Российской Империи-СССР в понятиях цивилизационной теории А. Тойнби. Часть 2
    http://narodna.pravda.com.ua/history/4ab78d1915caf/

    Богдан Огульчанский. К проблеме употребления названий «Русь», «русский», «российский» в богослужебной практике и в церковных изданиях Украинской Православной Церкви
    http://arhiv.orthodoxy.org.ua/uk/tochka_zoru/2008/02/14/14252.html

    ВідповістиВидалити