субота, 27 листопада 2010 р.

Голод


I

Проклятий, збуджений громами, Підвівся, встав з землі Й зайскреготав голодними зубами В гнилій, кривавій млі. І він пішов, нестриманий, полями До міст, до сіл, до хуторів, Він нападав на все без тями - І все без тями гриз і їв. Він розривав бика руками, Вівцю, як хліба шмат, ковтав, Дітей малих з'їдав з кістками, Не обминав дерев і трав. Все з'їв. Тікати - не спаслися: Догнав у горах, у лісах, А тих, що в муках розп'ялися, Він з'їв, голодний, на хрестах. І враз самий лишився у пустелі, Всміхнувсь, зітхнув, на гору зліз І написав огнем на скелі: "Хліб, мир і воля - наш девіз".

ІІ

Слухайте, слухайте, крик із безодні Нашу молитву гарячу... Ви, що обідали й ситі сьогодні, Киньте хоч шкуру собачу! Землю укрили ми трупом холодним, Чорна земля посиніла... Хліба нам, хліба нам, хліба голодним, Вашої крові і тіла! Як? Ви не знали, що впала посуха?! Як? Ви не чули нічого?! Де ж ваше серце, і очі, і вуха, Де ж у вас крихта людського?! М'ясо ви! М'яса нам, м'яса нам вволю! Падло давно ми поїли. Гляньте! По нашому чорному полю Всюди розриті могили. О, порятуйте, бо ми рятувались, Кору ми їли і глину, Людської крові із ран напивались, Мати варила дитину! Землю укрили ми трупом холодним, Зглянтесь, о зглянтесь на муки... Хліба нам, хліба нам, хліба голодним! Хліба нам, хліба, звірюки!

ІІІ

Тиждень терпів я від голоду муки, Плакав, ходив, простігаючи руки, Врешті й ходіти уже я не зміг, Ледве дійшов і упав на поріг. Встав би, підвівся... та зрадили сили... Плакали діти, баби голосили. Федір, мій син, на лежанці лежав... Звісно, каліка: терпів і мовчав. Рачки надвечір поліз я по двору, Ледве добрався і вліз у комору, Наче уже переміг я й біду: Їсти не хочеться - смерті вже жду. Вранці на другий день - зирк! Аж у руки Хтось мені суне кавалок макухи. Хто це? Це ти, мій сусіда, Петро... Бог хай видячить тобі за добро! Слина пішла... Затрусилися руки. Боженьку милий! Кавалок макухи! Де ти? Пішов вже. Аж нагло онук Вихопив в мене кавалок із рук! Хтів я схопитись, побігти, догнати, Вирвати з рота! Навколішки стати... Вже я підводжусь і падаю знов... Впав непритомний, прокинувся - кров! Мабуть, забився... Вже близько до краю... Крутиться все навкруги... умираю... В кого б спитати б - чи з'їв хоч онук, Може, і в нього хтось вирвав із рук.

IV

Ближче головньку... Любий мій, спи... Завтра мі підемо вдвох у степи. Пташка співає там, бджідка гуже, Батечко рідний, далекий нас жде. Сядемо в полі ми втрьох на межі... "Батечку рідний, нам все розкажи. Де ти так довго в дорозі баривсь, Де ти так в чистім степу закуривсь?" Спи, моя біла пушинко легка, Дам я сьогодні тобі молока. Знову тече воно в грудях моїх. Пий, моя пташко, бо пити не гріх. О, полилось, потекло по щоці... Пий, це малина в моїм молоці. Це я вишневого соку влила, Щоб моя зірка рожева була. Сил не стає... Ось де лихо-біда. З ким же лишишся ти, квітко бліда? Як же без мене ти будеш рости, Хто тебе стане у люди вести; В кого заснеш ти на теплім плечі, Хто тебе вкриє радном уночі? Ні, я на муки тебе не віддам, В лісі не кину голодним вовкам! Мій ти! Не бійсь! Притулися і спи. Вранці ми підем туди, у степи... Пташка співає там, бджілка гуде, Батечко рідний на конику жде.

V

Ввечері голову вчора одрізала Галі... дитині моїй, Вдосвіта, вранці сьогодні поснідала... Що це я, що це я? Боженьку мій! Так, я одрізала пилкою голову, Думала: м'ясо я з'їм... Думала - м'ясо, я їла я коливо... Коливо, коливо, бий мене грім! Царство небесне їй. Ти не лишилася В світі без мене сама, Мати твоя не корилась, а билася, Тільки... вже сили нема. Людоньки!.. (Що це я - сплю?) Вбила дитину свою!.. З холоду, з голоду я збожеволіла... Людоньки!.. (Що це я - сплю?)

____________
Олександр Олесь, І-29.03.1922, ІІ-13.05.1922, 
ІІІ-14.05.1922, IV-13.05.1922, V-14.05.1922.
//uk.wikipedia.org/wiki/Олександр_Олесь



Голодомор в Україні 1921–1923 — масовий голод, головно у південних областях України, в 1921–1923 роках, спричинений вивезенням хліба з України до Росії радянською владою в Україні, під тиском влади Радянської Росії, на тлі посухи та неврожаю на півдні України, Кубані та Поволжя.

____________
//uk.wikipedia.org/wiki/Голодомор_в_Україні_1921—1923

Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього 1948

Яблонська Тетяна Нилівна. Хліб. 1949. 
Державна Третяковська Галерея. Колекція: світова художня культура
//artclassic.edu.ru/catalog.asp?cat_ob_no=16795&ob_no=16797
Ісупов Ілля. Хліб. 2010. 
Мистецький Арсенал. ART-Kyiv contemporary-2010. Галерея М17 //ic.pics.livejournal.com/kolya_s_raena/13576213/477472/477472_original.jpg

середа, 24 листопада 2010 р.

Майдан 2: ловушка для дураков?

После нескольких дней протестов, складывается впечатление, что предпринимательский Майдан, изначально был частью плана ПР. Эдакий тест на сопротивляемость, разведка боем с целью определения общественных реакций. Точнее – проявитель, ловушка для дураков. Кто, где, когда, зачем и почему.

Если представители власти выйдут на Майдан и если будет объявлен компромисс, заметьте, компромисс между организаторами протестов и властью, это впечатление станет уверенностью. Не исключаю, что в финале постановки этого шоу предусмотрено выступление самого Януковича.

Хорошо придумано – управляемый Майдан. Иначе говоря – профанация Майдана. Как результат новое разочарование и апатия – новая социальная спячка. Тем не менее – все победили, все довольны, все смеются. Президент – цяця, протестующие – герои. В Украине – торжество и прямо таки разгул демократии.

Повторюсь, пока это только впечатление и мысли вслух. Очень, очень и очень хотелось бы ошибиться. Нет. Тогда остаётся лишь напомнить один из законов природы: компромисс со злом – умножает зло. Имеющий уши, да услышит.

Вадим Ак-Мурза, 2010

Вони зійшлися, небораки, В ім'я найвищої мети, Щоб всім єдиним фронтом йти, І перегризлись, як собаки, Пересварились, як коти, І розповзлися знов, як раки.

Олександр Олесь, 1921

С. Дали. Атомно-урановая меланхолическая идиллия, 1945 /art-on-web.ru

понеділок, 22 листопада 2010 р.

Народная анафема

В первый же день нового Майдана в Киеве предприниматели прокляли "эту власть".

На призыв одного из выступающих, многотысячный митинг трижды повторил: "Проклинаем. Проклинаем. Проклинаем".

Ритуальное действо - совершено. На 20-м году независимости власть в Украине была трижды проклята - предана народной анафеме.

Предана легко, в едином порыве. Во гневе и возмущении - "Проклинаем. Проклинаем. Проклинаем".

Воистину, безнаказанность умножает зло, "наказанность" его возвеличивает. И творящие зло, получают ответное зло в наказание - "Проклинаем. Проклинаем. Проклинаем"...

Кабы в этом круговороте гнева беды не нажить...

К слову, каждый новый день Майдана-2004 начинался и заканчивался молитвой.

Вадим Ак-Мурза, тен-ден-ци-я, однако...

субота, 20 листопада 2010 р.

Майдан 2: слово пастора


«В Германии они сначала пришли за коммунистами, но я не сказал ничего, потому что не был коммунистом. Потом они пришли за евреями, но я промолчал, так как не был евреем. Потом они пришли за членами профсоюза, но я не был членом профсоюза и не сказал ничего. Потом пришли за католиками, но я, будучи протестантом, не сказал ничего. А когда они пришли за мной – за меня уже некому было заступиться».

В Украине адепты политических партий, желающие поддержать предпринимателей под флагами своих организаций, в лучшем случае посылаются на три весёлых буквы. Мол, не дадим пиарится всякой всячине на наших, кровных проблемах.

Моя проблема – мой пиар. В сухом остатке: борьба за проблему, но не за свои реальные права. Создайте проблему для многих и всегда найдутся некоторые, готовые успешно эту проблему решать, желательно – в Верховной Раде. К тому же грядут выборы 2012-го года, причём по смешанной системе.

Демонстративное отсутствие партийных флагов ещё не означает беспартийности, тем более - аполитичности самой акции протеста. Скорее наоборот. Просто сейчас так нужно. Просто сейчас так кому-то выгодно. И совсем не обязательно, чтобы так было нужно какой-либо из партий. Достаточно интереса конкретных граждан, «обременённых» большими деньгами и, следовательно – большими интересами.

Солидарность и дискриминация – понятия взаимоисключающие. Так бывает, когда по большому счёту сказать то и нечего. Остаётся уповать на эксклюзивчик. На некое эксклюзивное выступление – «классную протестную темку». А дальше, собачится друг с дружкой за эту самую «темку», всё равно как за место под солнцем. На радость «солнце имеющим». Авось заметят, авось обогреют, авось таки обломится «кусочек солнышка»… Короче говоря: «дурень – думкою багатіє».

Нынешние украинские выборы – это только и только партии. Железобетонный аргумент в пользу создания новых или реанимации старых – хорошо забытых партийных проектов. Но. Но выборы и партии, в первую очередь это деньги. Посему, добро пожаловать в «большую политику». Всегда вам рады. Для начала – может и главные роли. Дальше – подтанцовка и подпевка. Округа ждут-с. Округа соскучились помажоритарщикам.

Играться же в «сами с усами» себе дороже. ОтКАТ уже назначены получить другие. Согласитесь, легче всего решить проблему тому, кто её создал. Поэтому, как это не парадоксально звучит, КАТ может стать фундаментом будущей победы ПР на выборах 2012.

Каждый за себя, значит каждому своё. Кто-то борется против КАТа, кто-то за власть. Как правило побеждает тот, кто борется за... Одно слово – система.

Прихожанин Вадим Ак-Мурза